Кінь у яблука
І спина без сідла…
Вузди немає - грива й дрібний дощ.
Просвіт безхмарний на краю села,
Біля дороги сивуватий хвощ.
За поясом нагайка, ніби спить,
Ні пострілу, ні хлопу в тишину.
У небі хмари й кожна з них мовчить,
Лише далекі кидають стрілу…
Спочинуть коні і козак поспить,
На березі, що не далеко хати.
Сон пролетить, як бій, в єдину мить,
Якщо громи не будуть галасати.
А вранці «другу» шию обійме,
Сідло поставить на широку спину.
А той належно все, як є, сприйме
і виберуть затоптану стежину.
З ним поруч друзі – всі плече в плече,
У яблука – поріднені на лузі.
По краю лугу річечка тече,
Легенький плескіт чути по окрузі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838668
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2019
автор: Віталій Назарук