Розсердився Мурко на всіх. Скажу вам: курам всім на сміх!
Розсердився на Баранця, Овечку, Півня, Кабанця. І на Корову,
й на Телятко, і на малесеньке Ягнятко, на Гуску, Курку і Коня.
Сердитий ходить вже півдня. А чому сердитись? Спитайте.
Мурка ви краще не займайте. А то вже з Гусаком побився,
ще зранку з Качкою сварився. Вам розкажу, мене спитайте.
То ж слухайте й запам'ятайте!
Проснувсь Мурко вночі. Умився. Пильно навколо подивився.
Подумав наш Мурко: "Пора!" - й подавсь в комору, де нора.
Маленька Мишка там жила.
Пішов, мабуть, Мишей ловити?.. Як би не так! Мишей он
Мурочка хай ловить. Йому навіщо той улов? Він там сметаночку
знайшов!
Пішов. Сметаночку злизав, а потім знов до ранку спав.
А потім спав іще півдня. Звернув усе він на Ягня.
Коли прийшла хозяйка в дім й спитала, хто сметанку з'їв,
сказав:
- Не міг заснути я... Бачив ходило там Ягня.
Ягня заплакало:
- Не я! - і подивилось на Коня.
- Не личить так, - промовив Кінь. - Сметанки Баранець не їв. Він
біля мене спав всю ніч. Здогадуюсь я в чому річ!
Мурко розсердивсь. Не мовчав.
- З Ягнятком Коник був! - кричав.
Тепер лежить он на дивані і каже, що усі погані.
Без друзів важко в світі жити. Муркові що треба зробити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838670
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2019
автор: Надія Башинська