Крізь темряву, тернистий шлях,
Душа блукає, як загублене ягня.
Куди веде її невидима стезя?!
Один лиш Бог про це напевно відає.
Іде на світло дуже втомлена Душа,
Пірнає глибоко, мабуть шукає дно.
Ховається за янгольське крило,
Та поміж цим, рукою тягнеться до Бога.
То падає Душа, то змучена встає,
Встає і йде, на світло йде, до Бога.
Вузька, заплутана, витка дорога,
Та силу Бог, Душі іти дає.
Лю...
травень, 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838763
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2019
автор: Лю