Похилились горіха гілки
Під вагою врожаю... І сонце,
Мов сусідка стара, залюбки
Загляда у домашнє віконце...
Та сусіди, що в хаті жили,
Мов горіхи осипані, впали
Згідно Притчі... Часи надійшли-
РозкидАли каміння... Збирали...
...пусто в хаті. Самотня вона,
Хоч і літа теплом обігріта...
Бур"яну височенна стіна
Замінила під вікнами квіти,
Що, мов юність, давно одцвіли,
Ніби зрілість, укрилися снігом,
І на землях нових проросли
Впалим зерням старого горіха.
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119061408462
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838803
Рубрика: Нарис
дата надходження 14.06.2019
автор: Серго Сокольник