Розгорілось полум’я й погасло.
Ні іскри, ні вугілля, що ще тліє.
Усе, що було чисто й наче рясно
Навіки у собі туман закриє.
І місяць, що сріблився над цілунком
Посивіє й наставить гострі роги
Човну, що захотів далеко плисти,
Проб’ють корму невидимі пороги.
Зелені цвіту, що квітчала красно
Всміхнеться болем здолена пустеля,
І лід вогню, й все, що не встигло згаснуть
Вітри по небу хмарами розстелять.
© Жанна Білавич, 2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838862
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2019
автор: Жанна Білавич