Високі будівлі, терпимість низька…
Широкі дороги, та звужений погляд.
Комфортні квартири і зручність міська,
Та бідний, обмежений часто світогляд…
Є вища освіта, а де ж інтелект?
А знань коли вдосталь, то якось не в тему…
В потребах і цінностях в нас – дисконнект.
З живим спілкуванням створили проблему.
І сон запізнілий, і втома щодень,
І блиску живого в очах вже немає.
Душа дуже рідко співає пісень,
А часом і зовсім вона не співає.
Занадто стурбовані, злі і сумні –
Ми рідко сміємось відкрито і щиро…
Летять погодинно розписані дні,
В душі не лишаючи спокою й миру.
Даруємо час свій безглуздій інфо,
Укравши у роздумів, тиші, молитви.
Забувши, що власне життя – не кіно,
Сімейний вогонь – це не полум’я битви.
Умієм сказати, словесна вуаль
Маскує уміло всі прояви фальші.
Ховається суть, де розп’ята мораль,
І котяться слізьми злі посмішки наші.
Важкий час красивості, що без душі,
І сірості попелю вогнищ сімейних.
Врятуйте любов! Ми сягнули межі…
Не здайте в число експонатів музейних!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838898
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.06.2019
автор: ЮНата