[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=M3VTBcwTQzM[/youtube]
Все проходить у цім білім світі,
День вчорашній зникне в нікуди.
Має здатність все переболіти,
І травою заростуть сліди.
Те, що з пересердя відкидали,
І забуть клялися назавжди,
Серце спросить: нАщо убивали,
Місце залишали для вражди ?
Заболить й заплаче душа гірко,
Та уже нічого не вернеш.
В небі все шукатимеш ту зірку,
І до серця спогад пригорнеш.
І коли в вікно постука осінь,
З нею ти заплачеш, як дитя.
Ти відчуєш, що самотній зовсім.
Зробиш ти таке ось відкриття.
Із вікна на дощ будеш дивитись,
Тільки не позаздриш ти вітрам.
Як же ти тоді міг помилитись?
Ти, як вітер одинокий...сам.
Зможеш іншу ти так полюбити,
І слова казати, як отій?
Тільки у душі дощі все будуть лити,
Будеш пити з гіркоти хмільний настій.
----------------------------------
Натисніть на картинку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838918
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2019
автор: Н-А-Д-І-Я