За сніговою шапкою гори-вершини
Зникає сонячне горнило кожен вечір —
Під час пурпурної пожежі раде втечі,
Допоки темінь вкриє пагорби, долини.
Червоне яблуко у золотій накидці
Щоднини котиться у напрямку все ж тому,
З гарячих пліч знімає повсякденну втому,
Вітри прадавні — найсправжніші очевидці.
Крізь окуляри розглядаємо світило,
Що не лишає нас назавжди — будить зранку,
Дарує нам тепло і світло крізь альтанку
Тінистих хмар. У нього — життєдайна сила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2019
автор: Lana P.