Сам я і сам в тому винен
Сів і дивився у даль
Жаль, що мовчав, а час сплинув
Жаль, а на серці печаль
Не полюбив я світанок
Зорі за спокій віддав
Доля, аби в неї вірив
Жаль не існує примар
Сам, не один, але гірше
Сумно і вдень, і вночі
Сум мій не краще, не ліпше
Тихий засів на плечі
Десь моє щастя співає
Радісно бринить струна
Вабить:"ходімо до краю"
Сам я і краю нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839129
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2019
автор: Рости Слав