Додолу ліг, кудлатий перший сніг.
Краса яскрава поле засипає.
І засипати, мій напарник ліг,
Він автомат, мов жінку обіймає.
Горить вогонь, як нашії серця,
Він наш бліндаж і душі зігріває.
Молитва йде, у небо - праотцям,
Яку напарник перед сном читає.
Тріщить мороз і кулемет тріщить,
Десь вдалині, у ритм із пулсьом грає.
Дрижить нога - він у вісні біжить,
До свого тину, де батьки стрічають.
А сніг іде, так жваво мерехтить -
Ворожі тропи хутко замітає.
А справа він, все лежачи біжить.
Так кожен сон - у рідний край літає.
22.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839175
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.06.2019
автор: Володимир Царенко