Як добре, коли розуміють, —
Як доторк Божий,
А не Зміїв!
Й не обпікають слух вуста
Як щось не прийняло Христа…
Бетховен!.. —
В нім
До пекла глухота!
Бо й ти у Небі!
Слух твій не зачах!
Нема сміливців, —
Навіть — що в кущах.
А ти ломивсь! І про-
ломився всенький —
І за тобою
заробітний і худенький…
Витрішки скачуть:
Що це значе??
І трімер кряче…
Й сумний iPad це скачує…
І несусвітність та —
зія,
Й верхняя палата неба —
просія!
13.09.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839180
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.06.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович