Здавалося до сивини волосся - далеко,
Коли я стояв на мрій романтики старті.
В суспільстві, під владою єдиної партії,
З вікна спостерігаючи людський клекіт.
Сягнути щастя польотом в парі лелеки
Недосяжно як відродити країну Урарту.
Із колод циганки падали козирні карти,
Ужинок значний був ще досить далеко.
Повз чешуть бундючно чужі Мерседеси.
Од успіху падають копійчані лиш чайові
З чужих гаманців, круто на мою адресу.
Проблеми надій закреслених усім не нові.
До смерті ближче схилились долі терези,
Цвітуть не троянди - квіти життя польові.
(Сонет)
21 січня 1999 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839266
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 19.06.2019
автор: Володимир Кепич