Смолою душу не вітають,
Мазут до храму не несуть,
І дьоготь в двері не втирають,
Не сіють в хаті срібну ртуть,
Чому ж каміння ти кидаєш,
У сад, де квіти і джмелі,
Золою стежку посипаєш,
Отруту чавиш в джерелі.
Ти всесвіт тягнеш у болото,
Вітрила білі замастив,
Де ти зайдеш - там вже скорбота,
Скажи, а ти життя любив?
Чому твій погляд весь у сажі,
І плаче внічку парафін,
Пробралась гниль у світлі пряжі,
А замість серця вже рубін.
Ти мов живий, та наче мертвий,
Від тебе ріки із журби,
Чому добро обрав у жертву?
Сховав обличчя у юрбі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839280
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2019
автор: Galkka2