Тут трудились діди і прадіди -
Піт і кров проростають маками.
І навіщо ходити засвіти?
Ця земля вся засіяна знаками!
Тут в полях тих гречаних світанки
Все кричали, що спокій близько.
Моє серце все, без останку,
Із вітрами літало низько.
Хоч граки всі черешні побили...
Небо зливою... Небо грозою...
Я так чисто Тебе любила...
Ти ж мене тут зростив собою!
Ти мені тепер - липи й тополі.
І бджолиним роєм - у даль...
Я без Тебе живу проти волі
На землі. В Тебе ж інший вже край...
Гомонить мені знову земля.
Сонце випалить душу власнОруч...
Ти привіт надішли звідтіля...
Нагадай, що Ти завжди поруч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839281
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2019
автор: Юлія Ганненко