***

Хочу  слово  своє  донести  до  сердець
Багатьох-багатьох,  з  ким  не  бачусь  в  ці  дні.
Річка  часу  пливе  у  один  лиш  кінець
І  все  менше  лишається  бути  мені.
Не  сумую  за  тим,  що  за  обрій  пішло,
Не  жалкую  за  тим  що  у  днях  не  зберіг
Ще  і  досі  в  душі  зберігаю  тепло
Від  колишніх  близьких,  яких  бачити  міг.
Вдячний  долі  за  те,  що  ви  поруч  були,
Що  давали  надію  на  дружбу  й  любов
Хай  ви  тихо  від  мене  назавжди  пішли
Зло  не  буде  чорнити  прокляттями  кров.
Я  не  вмію  клясти.  Не  навчився  в  житті.
Відпускаю  від  себе,  наче  птахів  в  політ
Хай  щастить  вам  на  вашім  життєвім  путі
І  хай  небо  дарує  вам  многая  літ!
Хай  без  мене  це  буде…  ну,  що  ж,  хай  і  так!
Не  збираюсь  просити  у  когось  жалю
Досить  того,  що  я,  наче  зранений  птах
Іще  прагну  до  неба,  де  мрію  люблю.
Своє  слово  розправлю  потужним  крилом
Піднімусь  над  оцим  примітивним  буттям
І  до  зір  полечу  над  байдужості  злом
Щоб  здолати  його  голубим  почуттям.
Попри  всю  гіркоту  пережитих  невдач,
Або  помилок  прикрих,  ще  тліє  в  душі
Ніжна  іскра  любові,  що  часом  як  плач,
Виливається  зовні    у  щирім  вірші.
Коли  плаче  душа,  коли  серце  щемить
Неможливо  щось  штучно  складати  в  рядки
І  яка  ж  то  бажана  омріяна  мить
Коли  править  натхнення  рухом  руки.
Моя  мрія…  нехай  у  цей  час  як  міраж
Виринає  в  свідомості  ніби  мана
Я  цю  жінку  бажаю  щодня  і  щораз
Бо  вона  ніби  сонце  на  небі  –  одна
Стільки  літ  я  шукав  поміж  тисяч  зірок
Стільки  літ  її  кликав  до  свого  гнізда
Та  ніяк  не  приходив  для  зустрічі  строк
Не  давала  можливості  люта  біда
А  коли  вже  зустрілись,  то  тільки  і  зміг
Запитати  її:  де  ж    раніше    була?
Наче  промінь  осінній  зайшла  на  поріг,
Осліпила  надією  й  далі  пішла!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839317
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2019
автор: dovgiy