А в Журавля лиш довгий дзьоб, цибаті лапи.
А в Журавля нема ні дому, ні зарплати.
Хоч на роботу ходить він, за двох працює.
"Все в тебе буде... Зачекай!" - він тільки й чує.
Чому воно у світі так? Комусь - усе, комусь - ніяк?
Воно давно, скажу, отак в житті ведеться.
А як знайти нам всім оте, що ніби сонце золоте:
веселе, світле, дороге... що щастям зветься?
Чекає бідний Журавель... Де ж йому взяться?
У інших вілли он ростуть, вирують щастям.
Та як прийшло, так непомітно там і зникне.
До цього знову кожен швидко тут привикне.
Чому воно у світі так? Комусь - усе, комусь - ніяк?
Воно давно, скажу, отак в житті ведеться.
А як знайти нам всім оте, що ніби сонце золоте:
веселе, світле, дороге... що щастям зветься?
На таке щастя, як міраж, ви не чекайте.
Лиш в праці справжнє щастя є... його шукайте.
Працюймо всі, для праці час. Треба стараться.
Бо тільки в праці ми знайдемо справжнє щастя.
Чому воно у світі так? Комусь - усе, комусь - ніяк?
Воно давно, скажу, отак в житті ведеться.
Лиш в праці знайдемо ми те, що ніби сонце золоте:
веселе, світле, дороге... що щастям зветься!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839349
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2019
автор: Надія Башинська