Земля батьків дісталась нам по праву
Народження. То є вона, та й є.
Князь Володимир, Ольга з Ярославом
Були і будуть. Це таке, своє.
Нам величі зблизька не роздивитись,-
Безрідними ніколи не були.
Русь Київська, ми рідні твої діти.
Сакральне місто Київ на землі.
Хтось відірвався, полетів висОко,
Бо вирішив, що можна жити й так.
Столицю збудував собі десь збоку.
У золото прикрасив – не бідак.
Однак, коли не сяє сонце роду,
Що золото у темряві, що мідь.
Суцільну по збереженні турботу
Лиш маєш. Чахнеш - вартовий не спить.
Коли не знаєш, хто ти, звідки вийшов,-
Навряд чи знаєш, куди маєш йти.
Знайшлись безбатченки, сакральність нашу
В себе бажають через зло внести.
То ж на Донбасі битва не за землю,
Не за державність, чи етнічний ген,
За прабатьків там битва, які нервом
Проходять через нас в нащадків ген.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839429
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2019
автор: Пісаренчиха