Розсипав Місяць знову зорі,
У них - безмежний небокрай,
Тягнулись ниточки прозорі,
Пірнули вниз у водограй.
Сузір'я плавно мерехтіли,
І міста вогники чудні,
А світлячки увись злетіли,
Мені явилися у сні.
Узимку місяць сніг вкладає,
Улітку просить цвіркунів,
Пісні вони весь час співають,
Немов почув ти чаклунів.
Кохання має тут корону,
У серці в Срібного живе,
Він Сонцем марить дуже довго,
Та все ніяк не дожене.
Він ніжно ім'я промовляє,
Картини з пристрасті плете,
І вірно милу все чекає,
Жар-Птиця в темінь не іде.
Століття в Вічність обернулось,
І час по колу лиш біжить,
Не знає Місяць, що і Сонце,
Про нього мріє кожну мить….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839453
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2019
автор: Galkka2