Самотній місяць зазирає в очі,
Шукає душу з темними кутками.
Від правил всесвіту спочити хоче,
Хоча б на мить сховатися за браму.
Розійдуться дороги хмар бузкових,
Зірки запалять ліхтарі на небі.
Прокинешся і, зовсім випадково,
Побачиш, що зробили все без тебе.
Тепер шкодуєш про початок світу,
Ти й сам не уявляв таких обмежень.
У просторі тобі не загубитись,
Хіба що вірити почнеш у протилежне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839568
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2019
автор: Юлія Рябенко