Не знаю, не знаю,
і знати не хочу,
коли моє сонце зайде...
Пишу і читаю,
працюю охоче,
ще й вірю, що щастя буде...
І літечко тепле,
і сонечко сяє,
і небо вгорі голубе...
І жито вже зріє,
і жайвір співає,
і радість у край наш прийде!..
В річках ще є риба,
і води бурхливі,
і Місяць у небі пливе...
Є в праці потреба,
й ми трудолюбиві,-
зерно зберемо золоте...
Війна ж недовічна,
колись все ж скінчиться,
синів ще батьки обіймуть...
Цвістимуть ще квіти,
радітимуть діти,
країну усі збережуть...
Думки будуть чисті,
і ранки пречисті,
у Мирі усі заживуть...
Зберем усі сили,
зачистим руїни,
у нову полинемо путь...
Нам важко сьогодні,
у владі безмовні,
до болей звичайних людей...
Оновимо сили,
до Ради правдивих,
й трудолюбивих оберем!..
Сьогодні з екранів,
пани олігархи,-
нові обіцянки дають...
Та ми їм не вірим,
і гречки не візьмем,
з дороги нехай відійдуть!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839582
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.06.2019
автор: геометрія