Корчити з себе варто пуританку,
Цнотливу ще і ще коли за сорок?
За сорок, ще з таким добрячим гаком.
Хоч зайві тридцять осягну не скоро.
Не відчуваю їх, ну хоч ти трісни.
Можливо з того вся і заморока.
Коли дивлюсь на попу – юна, дійсно,
Ну а з обличчям? З ним буквальна попа.
Від теми відсахнулась кардинально.
Бо тема про правдивість у стосунках.
Не називати речі так, буквально
Їх іменами,- то не хитра штука.
Де та межа: еротика – порнуха?
Де та межа: розпущеність і щирість?
Хтось каже правду – в когось в’януть вуха
І перед носом хлопнуть в душу двері.
Не піднімають теми щадять нерви
Про екзекуції чи па у ліжку.
Жінкам це чути зроду не кошерно,
Бо цей народ вмить забажає зиску.
Мужик в суспільстві це не переросток-
Гурман. Для нас – як маргінал-любитель
Різного віку, товщини і зросту.
Він мусить що потрібно, те й зробити.
Тому й не приживаються паради.
Нікому особисті вподобання
Ще й сексуальні не ввійдуть в засади.
Де особистість закладає плавні.
Повернімось до першого питання.
Чи варто пуританку вигравати?
Хіть маємо більш-менш усі стандартну.
Замовчувати, це не поховати.
Тут відповідь простіш вікна в Європу.
Культури вітер дує у вітрила.
Як хочеш руху, покинь хтивість збоку.
Не йдеш вперед – шукай щастя під тином.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839656
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.06.2019
автор: Пісаренчиха