Ти стрибала в темряві морів
і вогонь палила, мов жерці.
Ти стрибала, доки він горів, –
монстрик із ліхтариком в руці.
В зорях зріла посмішка твоя.
Зорі – то очей твоїх взірці.
Міліони зрізаних троянд –
монстрику з ліхтариком в руці.
То твоїм волоссям пахкотів,
в серці залишаючи рубці,
то жахав очаківських котів, –
монстрик із ліхтариком в руці.
Вправно генеральствував щодня.
Плюскався у морі і в ріці.
Може ми по ліжкові – рідня,
монстрику з ліхтариком в руці?
Міцно манікюрами затис,
взяв мене і світ цей під приціл.
Хто ти – благодійник чи садист,
монстрику з ліхтариком в руці?
Ми пройшли крізь орди комарів.
Нас звели із гумором творці.
Десь в глибокій темряві морів –
я і ти... з ліхтариком в руці.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839749
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2019
автор: Олександр Обрій