Я мріяла бути лікарем,
Я мріяла носити білий халат.
Що буду з фонендоскопом лицарем
Буду на вигляд як Гіпократ.
Буду рятувати з того світу людей,
Може дорослих, а може дітей.
Щоб бути як супермен,
Щоб кожен боявся мене патоген.
Тоді я не знала цієї жертви
Що доведеться віддати мені,
Що доведеться побачити смерті
Та пронести це в душі.
Лікар - це не професія, це стиль життя.
Коли необхідно відновить серцебиття,
Відкладе всі справи і допоможе
Подолати всі складності поможе.
Переживання, недоспані ночі,
Зробить все щоб завтра ви відкрили очі
Щоб рідні ваші сльози не лили
Щоб далі ви жили.
Щодня ідучи на роботу
Він не знає якою стороною впаде монета
Кого врятує, а за ким рідні відчуватимуть скорботу
Бо кожен лікар має у шкафу скелета.
Поважайте працю цю важливу
Бо душу лікарі мають вразливу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839848
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 24.06.2019
автор: Олена Дибель