Ти бачиш, сонце вже сіда́є,
Рум’янцем небо багряни́ть.
Високо жайвір ще співає,
А поле слухає, мовчить.
На полі жито достига́є,
До сонця тя́гнеться увись.
І від землі всю міць черпає,
Вже, майже, стигле – подивись.
Тут вітер бавиться в колоссі,
Знайшов волошок пелюстки́.
Неначе неба синю просинь,
Гойдає по́махом руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839914
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2019
автор: Ольга Калина