Не знущайся наді мною ,доле!
Май,бодай,краплину співчуття,
Обминай ти стороною горе,
Щастя принеси в моє життя!
Не спіши! Присядь хоч на хвилину
Гомонімо зараз в самоті
Пам‘ятаєш ще мене,малу, дитину
Ти гойдала тихо в темноті.
Ти була мені, як рідна мати,
Як сестра й порадниця була
Ти повинна дати, а не брати
Але ти збрехала і втекла.
Сироті без матері, без роду,
В тебе є хоч трохи почуття
Так навіщо дарувала вроду?
Якщо нищиш ти моє життя?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2019
автор: Олена Собко