Кулачками у віконце
Старий дощ постукав.
Де сховалось моє сонце?
Дощик взяв за руку
І повів мене тихенько
По своїх долоньках.
Дощ теплесенький,рідненький,
Це струмок на скроньках?
Це ти ніби став вже сивий?
Старий такий зовсім?
Що ти ходиш геть тужливий?
Чи ти плачеш досі?
Де сховались дощенята,
Просять черевички?
З вами ходять Янголятка
Зовсім невеличкі?
Поховались у волоссі
Дощихи самої.
Ну яка в дощаток постіль?
Листи на сувої
Пишуть Янголятка діткам,
Щоби прочитали.
Сльози у дощат на щічках.
Бачили?Не знали?
Плаче дощ,бо повертатись
В ліженько на небо.
Воно мокре.Накриватись
Якось йому треба.
Витирає своє личке
Дощик у святиню.
А дощатка невеличкі
Дають милостиню.
Це ж бо треба так красиво
Дощат тих навчити.
Хай же будуть всі щасливі.
Будем всіх любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840010
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 25.06.2019
автор: Відочка Вансель