Білий рушник з лляного полотна,
Матуся вишивала вечорами.
І часто пісня болісна, сумна,
Летіла між старими яворами.
Червона нитка хрестиком лягла,
Прикрасила на рушнику тім долю.
А нитка чорна смуток стерегла,
Щоби бува не вирвався на волю.
А потім дарувала той рушник,
Щоб він стеливсь червоними квітками…
Щоб смуток з долі в нього просто зник,
Приносив щастя разом з рушниками.
Так народилась «Пісня про рушник»,
Про вишите життя на рушникові.
"Два кольори", давно до цього звик,
Бо не люблю багатокольорові…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840037
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2019
автор: Віталій Назарук