На пам’ять вивчи, як вона дивилась,
Чорнильне небо, ніч і пустоту,
Що до і після, як вона з’явилась,
Не відчував приреченість свою.
Не роздививсь давно знайомі речі, -
В зимовий час фасади вощані;
В обіймах рук її змертвілі плечі,
Байдуже – так і обважніле – ні.
На пам’ять вивчи це світіння мляве,
Побляклих вулиць перших днів зими,
Алеї лип… А втім в моїй уяві,
Ніяк не розпрощаємося ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840185
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2019
автор: Володимир Каразуб