Жита достиглі… В споришах стежина,
Звивається, як змійка до ставка.
Мовчить цвіркун, пахнить в кущах ожина,
Цілує руки запах колоска.
«Берізка» в’ється по стеблі угору,
Немов букет тримає у руці.
Хліб золотий, як куполи собору,
Удалі відбиває промінці.
Побігла вруна… Ні –це вже не вруна,
Це хвиля по достигнувших житах.
Житнє стебло, немов гарячі струни,
Мелодію виводить при вітрах.
Серпа чекає поле золотисте,
Ще тиждень спеки, тільки без дощу.
Буде врожай багатий урочистий,
Я хлібом Вас свіженьким пригощу.
А потім дощ. Стерню зорати треба.
І готувати новий урожай.
І буде небо. Синє-синє небо.
І новий хліб поллється через край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840277
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2019
автор: Віталій Назарук