Напишеш сакрально-мобільне «Пиши, до зв’язку!»,
І прийде у відповідь смайлик, неначе насмішка.
Причин для мовчанки придумаєш сорок одну,
Забувши оту, головну: не потрібна й ні трішки.
Бо дійсно потрібними марять, їх бачать у сні,
Знаходять для них нерви, сили, надію і рими.
Їм пишуть. І їдуть. Чекають на них, не вони!
З потрібними прагнуть ставати хоч трохи другими.
Добрішими. Кращими. Не переходять на крик.
Тобі ж залишається волі зібравши лахміття,
Узяти у руки айфон і чекати на клік,
Крізь сльози всміхатися і рахувати століття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840319
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2019
автор: макарчук