Я стільки років мріяла про це
І в молитвах не раз також просила
Уголос – вранці і вночі – тихцем:
Прибережи в мені, мій Отче, сили
Поки у край свій рідний повернусь
І до землі, мов долі, обізвуся,
Хрестам німим родинним поклонюсь
І спраглою душею пригорнуся.
Й дитинство, мов лебедик, прилетить
Із пам’яті ріки, що в тиші плине,
Збудує з теплих спогадів мости
І піснею у синю вись полине.
І листям затріпочуть явори,
З якими так давно я розпрощалась…
Вони цієї ждали теж пори,
Про мене вітру шумом сповіщали.
16.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840475
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2019
автор: Ганна Верес