В прогалинах лихого світу,
Від кроку до вчорашніх мрій
Просіялись, немов крізь сито,
Надії в пам’яті твоїй.
Позаду бруд хмільної ночі,
Й сліди від безліч чужих рук,
Й утомлені від болю очі,
Й душа від нескінчених мук.
Почати би усе спочатку,
Без сорому, без каяття,
Із книги вирвати закладку
Де спотикнулося життя.
Сторінки долі мов скрижалі,
І кожна більше ніж важка
Для досить стомленої кралі, -
Для ляльки кожного гулька.
Шкода, що так з тобою сталось…
Та хто б тебе судити став,
Коли в тобі ось те зламалось,
Що дав Господь не для забав.
Ти – жінка, ти – дочка і мати, -
Життя колись даси і ти
Своєму милому дитяти,
Віночку вроди й чистоти.
Нехай ти все почнеш спочатку,
Й надії від вчорашніх мрій
На кожній рані зшиють латку,
В душі знеболеній твоїй.
19.04.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840481
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2019
автор: М. Севастьянов