Сонце сповзає за обрій.
Крила мої вкрила короста,
Та я все ще веду двобій –
Мене подолати не просто.
Сонце немов рух припинило,
Немовби чекає на мене.
Лікує воно мої крила?
От чому воно незбагнене!
Лечу до Сонця на обрій –
Піді мною Пуща-Водиця.
От і став я нагло хоробрим!
Щоб Там Сонцем напитися.
04.06.2019
Пуща-Водиця
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840497
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.06.2019
автор: Левчишин Віктор