Ти знаєш, тебе я насправді кохала,
Й таке почуття не проходить за мить.
Любов йшла не враз - по краплині стікала
Багряною кров'ю. І досі щемить.
Все пройде і снігом розстане поволі.
Залишиться спогад, мов скалка мала.
За тепле та ніжне подякую долі,
А прикрощі змию росою з чола.
Відпустить надія засмучену бранку,
Я зможу не збитись на стогін та плач.
Не треба тягнути. Постав, врешті, крапку.
Я першою йти не умію, пробач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840526
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2019
автор: макарчук