Зранена словом, добита мовчанням.
Ти випадково? Так, вірю, звичайно.
Все ненавмисно і все, як ведеться.
Сльози? Корисно. Це ліки для серця.
Вигадка! Винна! Сама. Безперечно!
Щось мені зимно...Та якось… Старечо.
Наче сто років, де море і небо,
Слухаю кроки, які йдуть від мене.
Тихше, все тихше. Пташине ячання.
Біль – не найгірше. Найгірше – мовчання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840527
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2019
автор: макарчук