(Принципова позиція..., так з пафосом.)
Хтось пише пісні, а хтось
Змiшує пензлем фарби,
Хтось просто мовчить собi,
Хоча говорити мав би...
А хтось вже поклав житя,
Готуючи гострi cтрими,
Хтось зброю в руцi трима...
Я ж маю слова i рими...
Чи досить цьго? Хто зна...,
Але обіцяю точно...
До ворога всю ганьбу
У стопи вкарбую моцно.
Вкладатиму в кожний ямб,
хорей, амфібрахій, дактиль...,
І, кожен брахІколон
Спиратиметься на факти.
Катрен налаштую так,
Щоб йшов у серця і душі,
А тих, хто з брехнею йде,
Від мене тікати змушу...
Хтось стане плече в плече,
Хтось буде плювати в спину....
Я рухатимусь вперед
І мене ніщо не спине.
Домівці, велитель я!
А ворог даремно врочив..
Не мрію, бо вдома я
І знаю чого я хочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840604
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2019
автор: Вєтка Миловець