Не дивись так відкрито,
Так ніжно,
Так невблаганно широко,
Осколки надії розбитої,
Не збирай,
Не жалій, після вироку,
Нехай ще тривожать,
Хай сумніви,
І сяйво блідих ліхтарів,
Сам на себе нехай і не схожий я,
І під сонцем твоїм догорів.
Я стоятиму тихо, приречений,
Як сновида, безглуздий, без слів,
Безкрилий, блідий та замучений,
Під шурхіт нічних мотилів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840617
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2019
автор: Володимир Каразуб