Будинок мій – моя в'язниця:
Не часто так виходжу з неї.
Я – незворушна таємниця,
Бо мало хто знає про мене.
Мій хмарочос – моя в'язниця,
Та жалості не хочу – не прошу,
Є своя чудова світлиця,
До якої націлено спішу.
Моя хатинка – це моя в'язниця,
Бо частенько так не можу обійтись без допомоги.
Моя душа, мов чарівна криниця.
І тут чи там недосяжними здаються перемоги.
Мій палац – моя в'язниця.
Граюся із цим куточком.
Я співаю, мов синиця,
Дзвінким, тоненьким голосочком.
Моя квартира – це, на жаль, моя в'язниця:
Мені бува так сумно в ній, а буває – ні.
Вона маленька, але світла, мов крамниця.
У ній комфортно й м'яко, неначе уві сні.
Мій дім – моя в'язниця,
Але не всюди не завжди,
Шатлива, мов п'яниця,
Немов брудна крапля води.
09.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840668
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.07.2019
автор: Оля Тимошенко