Любов пізнати до кінця…
Це неможливо, та й не треба.
Бо як пізнаєш - в небуття
Полинуть мрії птахом в небо.
Любов не випити до дна…
Бо дна земна любов немає,
Бо те похмілля опісля
Жорстоко долю твою згає.
Любов не взяти у полон…
Як полонити невагоме?
Як доторкнутись тих долонь,
Які лікують душ надломи…
Любові ми даєм життя
На день, хвилину, може вічність…
Не відпускай ці почуття -
Даруй як святість та величність
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840714
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2019
автор: Валерія19