Така близька́ і така далека.
У руїнах розуму чужого і незнаного.
І небом не проліта лелека.
Та й що з того літання марного.
Ось якби ж то там зажити.
От якби ж то садами все вкрити.
Може соснами, може пальмами.
А не так щоб блукати екранами.
От коли б вже туди полетіти.
Стати першими між мільярдами
Мабуть, тисячі стануть хотіти.
І на честь свою жити парадами.
Десь внизу з-за кута ледь озвалася
Голуба невідома планета.
Трохи газами вже задихалася.
Без дерев виглядала як жертва.
Їй вже навіть чомусь не зітхалося.
Сумовито теж глянула в небо.
Чи надовго вам те, що зосталося.
Може вам того зовсім й не треба?????
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840956
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.07.2019
автор: Дружня рука