Чому сумні кохана твоі очі?
Що заставляє серденько страждать?
Коли ще губоньки, медів цілунку хочуть,
Кохання пить, цю Божу благодать.
П"яніть від щастя звечора до ранку,
Вдихати пахощі цвітіння і весни,
Усим єством відчуть себе коханою,
Черемхою пахучою цвісти.
Здавалося б, ну що для щастя треба?
Кохать і буть щасливою завжди,
Чому ж змарніло личенько у тебе?
І на душі, осінні холоди.
Коли ще так чарує твоє тіло,
І серце, так п"янять уста твоі,
А може це все осінь завинила?
Що повно смутку у очах твоіх.
Гони від себе смуток цей осінній,
Нехай в душі співають солов"і,
Вернися знову в весну солов"іну,
Троянди квітнуть хай в душі твоі.
Відчуй себе ти птицею в польоті,
І буде щастя литись через край,
Струси із себе смутку позолоту,
Всміхнися сонцю, ... і мене згадай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840959
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2019
автор: Амадей