Сяйво_________________Гліб Бабіч

Я  стисну́в  в  долоні  кусочок  сяйва  –
Дріб  того,  що  все  наповняє  змістом.
У  броні  воно  жить  не  хоче  зайво  –
Пропалило  груди,  стопило  мислі.

Б'ється  об  долоню,  впікає  коди.
Добрий  вогник  світлий,  та  злий  від  болю.
Він  на  жаль  роками  не  зна́йде  згоди,
З  наживною  мною  –  чужою  роллю.

П'ять  ковтків  війни,  небагато  диму,
В  звуці  бою  теж  вистачає  джазу.
Як  луна  струни́  пролітає  мимо,
Я  та  вогник  –  відповімо́  одразу.

По  моїй  країні  скрізь  шрами  рвані,
У  війни  моєї  –  тварини  в  парі.
В  ті́ні  спи́ни  дбають  пани  та  пані,
Нас,  як  жити  -  вчать  в  затишно́му  барі.

Руку  в  ніч  холодну  вогнем  зігріто,
Правда  в  цім  життєва  на  все  й  назовсім.
Як  ти  віриш  в  літо,  то  буде  літо.
А  якщо  ув  осінь,  то  тільки  осінь.

Воскресаєм  сміхом,  як  нас  хоронять.
Ну  а  раптом  пі́де  не  так  відтоді  –
Добрий  вогник  спечний  зіжму  в  долоні,
І  спалю  чужу  беху  на  підході.
***
Може  я  нікудишній  Данко,
Та  вогонь  в  руці  мій  іскриться.
За  зеленкою,  кажуть,  два  танка  –
Значить  він  знадобиться...

Оригінал

Я  зажал  в  ладони  кусочек  света  -
Часть  того,  что  все  наполняет  смыслом.
Он  не  хочет  жить  под  бронежилетом,
Он  прожег  мне  грудь,  и  оплавил  мысли.

Бьётся  об  ладонь,  выбивает  коды,
Добрый  огонёк,  обозленный  болью.
Он,  увы,  не  свыкся  за  эти  годы,
С  прикипевшей  ко  мне  -  не  моею  ролью.

Пять  глотков  войны,  и  немного  дыма,
В  звуке  боя  тоже  хватает  джаза.
Если  звук  струны  пролетает  мимо,
Я  и  огонёк  -  отвечаем  сразу.

У  моей  страны  пулевые  шрамы,
У  моей  войны,  каждой  твари  -  пара.
А  в  тени  спины  -  господа  и  дамы,
Объясняют  как  жить  -  из  уютных  баров.

Я  держу  в  ладони  кусочек  света,
Правильным  ответом  на  все  вопросы.
Если  веришь  в  лето  -  получишь  лето.
Если  веришь  в  осень  -  то  только  осень.

Воскресаем,  смеясь,  если  нас  хоронят.
Ну  а  вдруг  станет  жестко,  и  не  до  смеха  -
Добрый  огонёк  я  сожму  в  ладони,
И  сожгу  на  подходе  чужую  бэху.

***

Из  меня  никудышный  Данко,
Но  огонь  мой  в  руке  искрится.
Говорят,  за  зеленкой  два  танка  -
Значит  он  пригодится...

Автор  Гліб  Бабіч

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841043
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2019
автор: Юрій Шибинський