На річці поміж заходом і сходом
За тьмою днів, що склалися в роки –
Одні гребуть у напрямку свободи,
А інші вперто тягнуть в батраки.
Небачене хитросплетіння долі,
Як тільки день – всі наче заодно,
Заходяться у прагненні до волі...
А тільки ніч – знов лізуть у багно.
І не було б нічого в тім страшного
Якби мав кожен свій окремий пліт,
Щоб обирати власноруч дорогу
Чи навіть відшукати інший світ.
Минає день. Ледь-ледь не рвуться жили.
Та знову ніч готує вороття.
Або стрибай і геть пливи щосили,
Або борись із бранцями життя.
Рубай канат! І далі будь що буде.
Ріка сама до берега приб'є.
Кого не змиє, з того будуть люди.
А там як завжди: Кожному своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2019
автор: Сергій Вітер