Вона іде узбіччям автостради,
І крук сидить на голому плечі,
Цвіркочуть у траві сумні цикади,
І небо сяє вогником свічі.
Ще вчора була сповнена кохання,
Ще вчора хтось любив її таку...
А нині - лиш самотність і мовчання,
Слова давно гниють у смітнику.
Ще вчора коштувала полуницю
І ніжилась у ліжку із вином,
А нині упіймала чорну птицю
У небі, що стікає бурштином.
Блукає між минулим і майбутнім,
У сутінках теперішнього дня,
В емоціях болючих, незабутніх,
Де полум'ям горить чиясь брехня.
Блищить в останніх променях сльозина,
Свистять із вітром в порохах авто,
В душі якась суцільна порожнина,
Думки, немов діряве решето.
А крук схилив голівку до обличчя,
Завмерши, споглядав рудий захід,
Неначе вірний друг із потойбіччя,
Який знайшов до цього світу вхід.
Мандрують в самоті під небесами
У пір'ї, що накрила сивина,
Два серця, що застрягли між часами,
Дві тіні...два пошкоджених крила...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841253
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2019
автор: Sukhovilova