Дощ шелестів тихенько під вікном,
Про щось він шепотів мені несміло.
А вечір огортав легенько сном.
І обіймав невпевнено, невміло.
Відчувся дивний подих вітру вмить,
Такий знайомий, рідний, ніжний - ніжний
Та лиш серденько трішечки щемить…
Він, так як Твій, останнім часом - сніжний.
А дощ шептав забуті вже слова,
Які колись від Тебе лише чула.
У мріях захмеліла голова,
Вернулось все… про що я не забула…
Що згадую – немов вчорашній день,
Мені ж воно чомусь не забувається.
Тій голос, погляд, подих і слова,
В дощі мені усе ще так вчувається
23.05.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2019
автор: Валентина Рубан