Угу... угу... звучало в тиші,
То сови з ніччю розмовляли.
То тихо, а то голосніше,
Про себе щось розповідали.
Світилось небо оксамитом
І місяць в озері купався.
Всміхалось радісно так літо,
Ліс засинав, то прокидався.
Підслухав ту розмову вітер,
Підкравсь, за деревом сховався.
Хотів бува уже летіти,
Та , ще послухати зостався.
Сова жалілася на долю,
Мишей на полі було мало.
Друга пишалася собою,
Вже спати час... В небі світало.
Лиш на хвилиночку присіли,
Щоб пожалітись одна - одній.
Зірвались й далі полетіли,
Вже починався день сьогодній...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841338
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)