Не плач із дощем моя мила,
Він скоро закінчиться,
А сльози будуть лити по руках...
Ти впізнаєш мене по фотографіях,
Ти згадаєш мене по снах!
Ти звичайно, можеш порушити правила,
Можеш , зникнути під цим дощем,
А я бачу тебе як мариво,
Не зупиняючись, хочу бачити ще...
Нехай години йдуть швидким темпом,
Я нікуди не поспішаю.
Живу, як і жив раніше,
Лише моментами
Без надії, колись потрапити до раю.
Скоріше до краю...
Але це вже інше
Подивись на небо!
Невже ти не бачиш?
Може, це я хочу бачити більше,
Поки ти, самотня під дощем плачеш!
То вода з неба, чи з твоїх очей?
Певно, саме тому не купуєш косметику?
Не треба більше...
Не треба більше цих ночей!
Я в них загубився,
Я не маю продиху!
Не маю продиху від тої води,
Це все твої сльози!
Вони стікають по руках,
Дощ вже давно пройшов, моя мила.
Ти впізнаєш мене по фотографіях,
Ти згадаєш мене у снах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841429
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.07.2019
автор: Сенін