Ти не тягни усе на своїй шиї,
І не бери усе до голови.
Кому це треба? Ми ж усім нічиї.
Усім байдуже, хто кого вловив
За бороду чи ноги. Спробуй мати
Собі своє обдумане знання,
Чого Ти хочеш. Пробуй відчувати
Свій мікросвіт. Достатньо навмання,
Немов сліпий, чужі топтати кроки,
І спотикатись об чиїсь склади
Невтілених ілюзій. То ж морока
Удвічі більша, ніж самому йти.
Збери усю свою невтомну силу,
Іди крізь поле, крізь свої ліси,
І дихай вільно. Ти своє світило
Плекай і, я прошу, не загаси.
09.07.2019 р.
©Альбіна Кузів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841460
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2019
автор: Альбіна Кузів