Я люблю тебе, небо, ти чуєш?
Ти синієш у моїх очах...
Безкінечність в зіницях малюєш,
Сірі хмари у вічних вітрах.
Я торкаюсь до тебе душею,
Наче колос пухнастий до ніг,
Я думками біжу за межею
В павутині блакитних доріг.
У сапфірових синіх долинах
Розкладаю старенький намет,
І тече бірюза по судинах,
І пронизує дощ із комет.
Простягається синь волошкова,
І барвінок квітує в косі,
Відбивається просинь ранкова
Синім оком в дзеркальній росі.
П'ю індигову каву з вершками,
І гойдаюсь у танці планет,
До грудей притискаю руками
Із топазів блакитних браслет.
У лазурних обіймах дрімаю,
У плеядах яскравих зірок...
І здається, я знову літаю
Вільним птахом із своїх думок.
Ці думки, наче білі лелеки,
Що кружляють у дужих вітрах,
Я люблю тебе, небо далеке,
Синій клаптик у моїх очах...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841496
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2019
автор: Sukhovilova