Як важко жити правильно,
Продумано, неспішно.
Любити легко праведних
І так непросто – грішних…
Й дрімотою заснована,
Як павутинням, совість…
Коли ж проснеться знов вона,
Почавши нову повість?
Так легко й нерозважливо
Ми зневажаєм грішних
І спалюєм їх заживо
Своїм тавром поспішним.
Не знаємо законів ще –
Земних, а чи духовних…
І хоч срібляться скроні вже,
І досвіду вже сповна,
Та ми не помічаємо
Закономірних правил,
Не віримо й не знаємо,
Що Бог цим світом править.
І все, що зневажаємо
Словами і ділами,
Те часто і, на жаль, воно
Трапляється і з нами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841529
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.07.2019
автор: ЮНата